Свердловинні насоси

Занурювальні насоси для свердловин, часто звані просто свердловинними або ж глибинними маються в дуже широкому асортименті. Так як водопостачання зі свердловин часто економічно доцільніше інших способів організації водопроводу, а рівень води далеко не завжди доступний для поверхневих насосів, застосування глибинних насосів дуже поширене, незважаючи на їх відносну дорожнечу.

Свердловинні насоси завжди багатоступінчасті, причому кількість ступенів може бути більше двох десятків. Це необхідно для того, мати можливість підняти воду з великої глибини і створити необхідний тиск в мережі. Є моделі свердловинних насосів, які можуть піднімати воду з глибини понад 300 метрів. Саме тому їх називають ще й глибинні.

Глибинні насоси мають високий напір. Однак не слід вважати, що їх можна глибоко занурювати під воду. Допустна глибина занурення свердловинних насосів часто не перевищує 20 метрів. Більше не можна - не витримає ізоляція. У більшості випадків динамічний рівень води в свердловині нижче 20 метрів відносно статичного не падає. Здорожувати насос поліпшеною ізоляцією просто немає необхідності. Хоча, насоси провідних світових виробників таких обмежень звичайно не мають.

Свердловинні насоси мають унікальну конструкцію. Двигун знаходиться внизу, насосна частина вгорі, забір води - з середини. Така конструкція дозволяє здійснювати ефективне охолодження двигуна, так як двигун глибинного насоса знаходиться в дуже жорстких умовах експлуатації. При невеликому діаметрі він повинен забезпечувати на валу необхідний крутний момент. Чим менше цей діаметр, тим це складніше зробити. Глибинні насоси для організації водопостачання не робляться для свердловин діаметром менше трьох дюймів саме через ненадійність і дорожнечу двигуна. Двигун глибинного насоса охолоджується потоком води між насосом і стінкою свердловини. Чим більша ця відстань, тим повільніше швидкість руху води, тим гірше охолодження. В технічних умовах експлуатації будь-якого двигуна для свердловинного насоса є параметр котрий це регламентує. Це або максимальний діаметр свердловини, в яку можна встановлювати даний насос, або мінімальна швидкість руху води вздовж двигуна. Якщо свердловина не задовольняє умовам експлуатації насоса, його попередньо закріплюють в обсадну трубу необхідного діаметра і потім разом з цією трубою опускають у свердловину. Подібним способом насоси для свердловин можна встановлювати в колодязі, відкриті водойми. Багато глибинних насосів можна встановлювати в горизонтальному положенні, але не всі. Інформація про це повинна бути в документації.

Глибинні насоси можуть бути використані як для підняття води у водонагнітну вежу, так і для організації насосних станцій. У разі організування насосної станції паралельно водопроводу монтується напірний бак (гідроакумулятор) розрахункової ємності для забезпечення мережевого тиску і розвантаження насоса від частих включень. Максимальна частота включень глибинного насоса зазвичай не перевищує 20 разів на годину через рівні проміжки. Зі збільшенням потужності двигуна частота включень зменшується. Для двигунів потужністю вище 7,5 кВт не рекомендується застосовувати прямий пуск. Використовується включення за схемою зірка-трикутник, тобто на двигун подається спочатку напруга 220 В, а потім у міру розкручування ротора перемикається на 380 В. Може бути використана схема плавного пуску, або частотного регулювання.

Справжнім бичем насосів для свердловин, як втім, і будь-яких високонапірних насосів є абразивні включення у воді. Свердловина на водоносному піску, на жаль, не рідкість, і навіть, якщо вона обладнана хорошим фільтром, частина піску все одно потрапляє у воду, що веде до підвищеного зносу робочих коліс. Для боротьби з цим явищем застосовуються різні способи. Найбільш часто застосовують зносостійкі покриття коліс і плаваючу підвіску.